Нові Яриловичі
Село Ріпкинського району, центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Киселівка, Нова Папірня, Сиделівка, Скиток, Старі Яриловичі. Розташоване на р.Немильня (прит. Сожа), за 24 км від райцентру і за 12 км від залізничної станції Горностаївка.
Назва села походить від імені східнослов’янського божества Ярила, символ якого пов’язаний з весною, пробудженням природи та родючістю.
За історичними даними в лютому 1651 року польсько-литовські магнати розпочали черговий похід на українські землі. Для організації відсічі за наказам Б.Хмельницького на кордоні з Білорусією були розташовані Чернігівський і Ніжинський полки. Всього 15 тис. козаків під командуванням одного з героїв визвольної боротьби чернігівського полковника Мартина Небаби. Ймовірно, що якісь козацькі частини стояли і на території села, а жителі влились до війська Небаби. Влітку 1651 року в бою на р. Сож (ближче до Лоєва) козаки зазнали поразки.
В 1866 році в Нових Яриловичах налічувалось 132 двори, 890 жителів, діяло сільське училище, дерев’яна Успенська церква. В 1897 році було вже 313 дворів і 1611 жителів, існувала земська школа, було відкрито бібліотеку. На рік в селі проводилось три ярмарки куди приїздили люди з сусідніх сіл.
У 1906 році силами земства було побудоване нове приміщення школи, яке на даний момент на жаль не збереглось. У 1957 році в центрі села було встановлено надгробок на братській могилі.
В селі знаходиться джерельце слава про яке розійшлася по всій області. За легендою колись давно на місці цього джерельця стояв храм, який з невідомих причин провалився під землю, тепер тут б’є джерельце, яке має цілющі властивості. Воно має свої особливості, влітку вода прохолодна, а взимку зовсім не замерзає. Десь до 30-х років біля джерельця стояв хрест, бо люди вважали це місце святим і приходили сюди по водицю. Певний період джерело було занедбане, і лише в 90-ті роки все було відновлено.Було зроблено капличку, чернігівський єпископ освятив це місце. Джерельце і донині радує жителів села.
І щоб наступні покоління теж свято зберігали цю чудову пам’ятку природи, нехай байдужість до всього прекрасного ніколи не замулює людські душі.
